практичний  психолог:  Бобик  Уляна  Ярославівна

                                      загальний  педагогічний  стаж - 11років,  в  даній  установі - 9  років

                                      освіта - вища

                                      Тернопільський державний  педагогічний  університет  ім.В.Гнатюка

                                      спеціальність - "практичний  психолог,  соціальний  працівник"

Визначаємо готовність сім'ї до школи

       Ні в кого не викликає сумніву, що найважливішими і найбільш значимими людьми в молодшому віці для дітей є бать­ки. Дитина ще не має свого ставлення до школи, вона не може співвіднести зусил­ля, які витрачає, із результатом цих зу­силь. Вона чує нові слова, які лякають її своєю незрозумілістю: обов'язок, поси­дючість, дисципліна. Ці поняття їй невідомі. Тому багато чого залежить від психологіч­ної позиції, яку займають батьки. Ось чому перш ніж говорити про готовність дити­ни до навчання в школі, я хочу запропону­вати вам методику, яка до­зволяє визначити, чи готова сім'я до появи в ній учня.

Чи хоче дитина йти до школи?

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говори­ти, чи ти погодилася б з цими словами?»

1. Коли я піду до школи, у мене з'я­виться багато нових друзів.

2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.

3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження увесь клас.

4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.

5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?

6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.

7. Найкраще в шкільному житті — це канікули.

8. Мені здається, у школі більше ціка­вого, ніж у дитячому садку.

9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навчаються.

10. Якби мені дозволили, я б пішла учи­тися торік.

Усього позитивних відповідей ...

Обведіть номери висловлювань, із яки­ми ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1—3 бали — ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися надпричинами такої думки.

Сума 4—8 балів — так, у школу хочеть­ся, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

Сума 9—10 балів — вам не варто три­вожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на най­ближчі десять-одинадцять років. 

Що він знає про школу?

Тепер визначте, що знає про школу ваш малюк. Адже вже першого вересня в ньо­го виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього – най­важчими завданнями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь.

Отже, вихід із майбутніх скрутних по­ложень.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно ви­йти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого вона потрібна?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояс­нює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13. У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відповіла прин­ципово правильно, можна і без уточнень.

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачте, можна вийти?»

4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснен­ня вчителя і відповіді учнів, роблять впра­ви і не виходять із класу.

5. Дзвенить дзвоник, коридори порож­ніють, діти біжать у класи.

6. Перерва — це проміжок часу між уроками.

7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочити, пограти, поснідати.

8. Парта.

9. Вчитель пише на дошці.

10. Оцінка — це цифра, якою оці­нюють успіхи: правильно або непра­вильно, добре або погано учень вико­нав завдання.

11. Щоденник — це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учи­тель виставляє оцінки.

12. В одному класі вчаться звичай­но діти одного віку, одного року народ­ження.

13. Канікули — це перерва в на­вчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

Якщо дитина відповіла правильно:

— на 13—14 запитань — у шкільних правилах для неї не буде несподіванок;

— на 7—10 запитань—непогано, але можна поговорити або почитати про школу;

— на 4—6 запитань — необхідно до­кладніше поговорити про шкільні пра­вила і повернутися до гри;

— на 1—3 запитання — а чи ходили ви самі в школу?

Пограйте в цю саму гру, придумав­ши нові запитання, і попросіть бути вчителем кого-небудь із знайомих. 

Чи готовий я бути батьком першокласника?

А тепер тест для вас, дорогі батьки.

Опрацьовуючи його результати, скористайтеся таблицею. Для цього закресліть номери тих запитань, на які ви відповіли позитивно, а потім порахуй­те кількість закреслених номерів у кожно­му стовпчику окремо. Отриману суму за­пишіть у нижню порожню клітинку кожно­го стовпчика. У графі «Усього» поставте загальну кількість закреслених цифр.

Отже, вибирайте близький варіант відповіді:

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших.

2. Я побоююся, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки — непо­сильне навантаження для маленької ди­тини.

4. Важко бути впевненим у тому, що вчи­телі молодших класів добре розу­міють дітей.

5. Дитина може добре вчитися тільки в тому випадку, якщо вчителька — її влас­на мама.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, рахува­ти і читати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8. Боюся навіть думати про те, що ди­тина буде обходитися без денного сну.

9. Моя дитина губиться, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

10. Моя дитина не ходить до дитячого садка і ніколи не розлучається з матір'ю.

11. Початкова школа, по-моєму, мало спроможна чого-небудь навчити дитину.

12. Я побоююся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13. Мій малюк, по-моєму, значно слаб­кіший за своїх ровесників.

14. Боюся, що вчителька не має мож­ливості оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо в школу разом?»

Що означають отримані цифри?

Якщо сума позитивних відповідей 4 або менше балів: у вас є всі підстави з опти­мізмом зустріти перше вересня — ви самі готові визнати нову соціальну роль вашої дитини.

Якщо сума позитивних відповідей 5— 10 балів: вам бажано краще підготувати­ся до можливих труднощів.

Якщо сума позитивних відповідей 10 і більше балів: подумайте над своїми відпо­відями ще раз, можливо, вам варто пора­дитися з психологом.

Що ж означають суми в стовпчиках таблиці?

Насамперед звертайте увагу на ті зна­чення, де сума 2—3 бали.

1-й стовпчик — очевидно, необхідно зайнятися іграми і завданнями, що розвивають увагу, пам'ять, мислення, дрібну моторику рук.

2-й стовпчик —зверніть увагу на те, чи вміє ваша дитина взаємодіяти з ровесниками.

3-й стовпчик — можна припустити деякі складності, пов'язані зі здоров'ям вашої дитини, але є ще час зайнятися загартувальними і зміцнювальними вправами.

4-й стовпчик — не виключена мож­ливість того, що в дитини виникнуть труднощі в порозумінні з учителем.

5-й стовпчик — ваша дитина недостат­ньо самостійна, мабуть, вона занадто при­в'язана до матері.

Подумайте, можливо, варто відкласти школу на рік?

Може, корисно буде пограти в школу влітку? Міркуйте, аналізуйте, радьтеся.

Успіхів вам!

Поради батькам

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

2. Даруйте дитині  любов та увагу, однак не забу­вайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлен­ня про свою дитину.

4. Організуйте  побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого осо­бистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте справи разом .

6. Надавайте дитині са­мостійності в діях і прийнятті рішень.

7. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатись вами.

8. Не бійтесь у чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

10. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

11. Частіше звергайтесь за порадами до педагогів та психологів.

12. Більше читайте, і не лише педа­гогічну літературу, але й художню.

13. Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте  досвід і переймайте чужий.

14. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про нього.